Тож друзі, тільки ми пережили перехідний вік, почався вік, а я сама вирішу.
Що роблю я; просто розвертаюсь і йду в інший бік.
Вона, стоїть, дивиться, нервує і наздоганяє мене)))
Типово для добермана, такий маленький віслючок, ти його тягнеш, а він упирається.
Як виявляється; глуховатість, команди виконуються з третього-п'ятого разу, при заклику до себе (після непослуху) біжимо в інший бік.
Відбігаємо на безпечну відстань і дивимось, але ніфіга не робимо з того, що говорять.
Сьогодні прямий Бєрту нагадала, один в один. Коротше все, електронний нашийник, поки не перестане тягнути до рота всяку гидоту. А таке буває раз на 2-3 дні. Але таке воно пряме на вулиці смачне, мммм
Повідець вже практично не тягнемо, але буває, коли кота побачить, біжить і мене тягне. Бо було мені, так смикала, що я три місяці шкульгала. Вже все добре.
Отакі вони добермани, важко з ними, але такі вони любимі і ніхто їх не замінить, для мене краща собака, бо це все минеться, залишиться лише великий, суворий пес, який пильнує тебе і вдень, і вночі. 
Комментарии
Отправить комментарий