28 березня, 2 роки Рубі.

 

Ну… тічку ми пережили. Доволі добре. Ні один пес за нами не ходив, та ні одного не було у дворі.

Отого «омена» взагалі більше не бачила, мабуть догулявся.

Саме не приємне, це  те, що я прозівала всі розквітаючі та розпускаючись весняні дива. Кожен рік, як вперше. Дивишся на цю молоду бенеть, та хочеться жити. Хочеться миру, добра і кінця цього кровопролитного дурдому. Нікому це не було потрібно…

Два рочки Рубі прийшлись на тічку. 28 березня вона народилась, так швидко плине час. Іноді бувають заскоки, такі вони добермани, чудакуваті, але головне вона не агресивна, собак в більшості ігнорує, котів ні, дуже цікавиться. Багато залишається в нас тригерів, наприклад  м’яч, але я поки не готова. Для мене також стрес. Бо це прийдеться вести її до футбольного поля, а там люди, а вона верещить, ніби ріжуть.))))